мати

I -тері, ж.

1) Жінка стосовно дитини, яку вона народила. || Жінка, що має або мала дитину. || перев. як прикладка, перен. Про що-небудь дуже близьке, рідне.

••

Ма́ти-одина́чка — жінка, яка народила дитину (дітей) поза офіційним шлюбом і виховує її (їх) без чоловіка.

Бо́жа (Госпо́дня, Пречи́ста) Ма́ти рел. — Богородиця, мати Христа.

Крий (не дай) Ма́ти Бо́жа! — вигук, яким виражають застереження, побоювання.

Ма́ти Бо́жа! — вигук, яким виражають здивування, захоплення, переляк і т. ін.

2) Самиця стосовно своїх малят.

II ма́ю, ма́єш, недок., перех.

1) також без додатка. Уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось. || Уживається для вираження наявності в когось дітей, родичів, близьких людей. || у сполуч. з кільк. числ. та ім. рік, літа. Уживається на означення чийогось віку. || у сполуч. з кільк. числ. та назвами мір. Уживається на означення об'єму, розміру й т. ін. чого-небудь. Кімната має 15 м². Книжка має 20 друкованих аркушів. || Виражає наявність у кого-, чого-небудь певної ознаки, властивості, якості. || Одержувати, заробляти що-небудь. || Здобути освіту, чин і т. ін. Мати досвід. Мати значення. Мати право.

2) також без додатка. Уживається на означення того, що хто-, що-небудь є в чийомусь розпорядженні, користуванні, а також указує на наявність чогось у когось у певний момент, період. || розм. Зазнавати покарання, докорів і т. ін. Мати час.

3) у сполуч. з назвами стану та дії. Перебувати в стані, виконувати дію, на які вказує іменник у знах. відмінкові. || Виявляти певні почуття, переживати щось. || від кого. Бути об'єктом певної дії, відчувати чиєсь ставлення. Мати вплив. Мати надію. Мати попит. Не мати сумніву.

4) у сполуч. з абстр. ім. та інфін. Перебуваючи в стані, на який указує іменник у знах. відмінкові, виконувати дію, виражену наступним інфінітивом. Мати сміливість висловити свої припущення. Мати намір.

5) за кого – що, розм. Вважати когось, щось ким-, чим-небудь.

6) з інфін. Уживається на означення того, що хтось повинен робити (зробити) що-небудь. || Бути змушеним через обставини робити (зробити) що-небудь. || Збиратися, намірятися що-небудь робити (зробити). || Уживається для творення форм майбутнього часу дієслова.

••

Ма́є бу́ти — а) (що) повинно щось відбутися, настати; б) (хто) хтось повинен прийти, прибути куди-небудь чи бути присутнім десь; в) (що) повинно щось міститися де-небудь.

Ма́ти ра́цію — бути правим, діяти, думати правильно, слушно.